За однією з легенд, багатий поміщик подарував село і прилеглі до нього землі молодшої дочки, а сусіднє село з угіддями дісталося старшій доньці, від чого виникли назви сіл — Мала Дівиця і Велика Дівиця.

У свою чергу відомий історик А. Лазаревський вважав, що назву село отримало від річки Дівиці, що протікала тут раніше.

Перші згадки про селище датуються в рукописних джерелах 1550 роком. З 1648 р. жителі Малої Дівиці брали участь у Визвольній війні Богдана Хмельницького, зокрема в 1649 р. у реєстрах Війська Запорізького серед сотень Прилуцького полку значиться і Малодевицкий.

Славиться Мала Дівиця своїми родючими землями. Однак крім загального землеробства, тут виготовляли смолу і дьоготь. Після реформи 1861 року землі належали переважно поміщикам, у тому числі і міністра фінансів Російської імперії Макарову.

«Фішкою» Малої Дівиці можна вважати махорку, яку в ті часи вирощували більше всього. На території села функціонувало п'ять махоркових складів, які закуповували сировину у селян для тютюнових фабрик. Вже в часи СРСР селектори виділили місцеву махорку в певний сорт — «Дивыцька». На початку XX ст. в селі почали закладати сади, переважно вишневі.